З святом всіх іменинниць

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]
--
14 серпня – свято Маковія або медово-маковий Спас

У народі його ще називають Першим Спасом або Спасом на воді. За давніми переказами, князь Володимир саме цього дня прийняв хрещення, тому у стародавньому Києві 14 серпня освячували воду в Дніпрі і називали цей Спас «Спасом на воді».

Сьогодні досхочу їдять мед, не дарма ж Спас Медовий, а також чистять та впорядковують криниці й джерела.

За давнім звичаєм на Медовий Спас віруючі приносять у храми мед для освячення. Традиція ця пов’язана зі стародавньою настановою – перший урожай приносити Богові і лише після цього споживати самим.

Цього дня у храмах також освячують букети з трав та квітів – «маковійчики». Здавна вважається: якщо не освятити квіти на Маковія, то не буде квітнути господарство.

Серед українців свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших. У дохристиянські часи цього дня вшановували Богів Спасів і освячували квіти, городину та криниці. Зрештою, прийнявши християнізовану назву, люди зберегли давні традиції і дотримуються їх до сьогодні.

Від Маковія починається Успенський піст. Він так само суворий, як i Великий (триватиме до 28 серпня – свята Успiння).

Другий Спас, або Яблучний, припадає на 19 серпня. Третій Спас найчастіше називають Післяуспінням або Хлібним Спасом і пов’язують його у народі із закінченням літа – свято припадає на 29 серпня.

14 августа православные люди во всем мире отмечают Маковей или Первый Медовый Спас. В этот день идут в церковь и освятить букет из полевых цветов с маком. Есть особые приметы и запреты в Медовый Спас.

Что нельзя делать на Маковея

Особо значимых запретов на Медовый спас нет, да и в народе ограничения не приветствовались. Но вот сердится во время медового спаса нельзя. Также ссориться, особенно с близкими и желать кому либо зла. Считается что неприятности, которые пожелаешь в этот день, вернутся к тебе сторицей.

Купаться после 14 августа запрещено - можно заболеть и даже утонуть.

На Маковея, 14 августа начинается двухнедельный Успенский пост, который считается особенно важным для женщин. Если вы решитесь его соблюдать, то уже на Медовый спас придется отказаться от сдобы, тех самых маковых булочек и медовых пряников, мяса и рыбы, а так же усердно молиться – ведь пост это не диета, а повод подумать о вечном.

Приметы

Маковейчик - волшебный букетик-оберег. На праздник Маковея раньше, да и сейчас,  люди создавали специальные букеты-обереги - маковейчики, которые защищали семью от бед на протяжении всего года.

В старину маковейчик делали из 17 трав. Со временем число составляющих изменилось.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

З Святом

Всех с праздничком!!!!!

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Каттеина,

Віктор71, fixbook,

С Праздником!

кубанец пише:

С Праздником!

С праздником всех !!
А у меня доця в этот день родилась ... 16 лет назад :)
Машенькой кличем.

DENKIEV пише:

С праздником всех !

DENKIEV пише:

А у меня доця в этот день родилась ... 16 лет назад :)
Машенькой кличем.

Сегодня православные и греко-католики отмечают Ореховый Спас!

Прихожане православной и греко-католической церкви сегодня, 29 августа, празднуют Ореховый, или Хлебный, Спас. Среди верующих принято в этот день посещать церкви и святить лесные орехи. Собственно говоря, в честь них и был назван достаточно известный праздник. Накануне должен уже быть собран урожай, из которого хозяйки пекут хлеб и ставят его на стол. На самом деле соответствующий праздник обладает довольно интересной и даже в некотором смысле загадочной историей. Еще раньше его называли Спас на холстах. Это объясняется тем, что именно в это день в Константинополь был перенесен нерукотворный образ Спасителя. Именно поэтому церковные служители еще и освещали холсты многочисленных художников. Первое упоминание о соответствующем событии датировано 29 августа 944 года.
Не все знают также о том, как на самом деле появился на свет тот самый нерукотворный образ Спасителя. Если верить преданиям, то Иисус Христос получил из рук живописца Анания письмо. В нем была написана просьба от правителя города Эдесса, который желал, чтобы Иисус исцелил его. О потрясающих способностях Христа впоследствии узнали и другие цари, среди которых был и месопотамский правитель. В дальнейшем образ был увековечен.
Деловое издание «Биржевой лидер» отмечает, что для православных верующих более привычным и популярным является все же Яблочный Спас. Тем не менее сегодняшний день также отличается достаточно оригинальными традициями, которые необходимо соблюдать рядовым гражданам. Хотя справедливости ради необходимо отметить, что наши предки не особо любили уделять внимание Ореховому Спасу. Они даже не устраивали выходной, а продолжали тяжело работать на полях, занимаясь сбором оставшегося урожая. Спустя некоторое время в этот день стало принято организовывать специфические ярмарки. Практика свидетельствовала о том, что праздник способствовал хорошей торговле.

Современным гражданам для того, чтобы отметить Ореховый Спас, достаточно совершить поход в церковь, где можно освятить орехи и хлеб. В некоторых верующих семьях сегодня на ужин будут печь достаточно вкусный ореховый пирог. Заинтересованным людям необходимо знать, что предки искренне верили в то, что ореховые ветки обладают некой уникальной силой. По этой причине люди предпочитали запасаться ими, чтобы делать обереги для домов. Если использовать в бане веник из орешника, то можно излечиться от различных заболеваний и преодолеть незначительные недуги.

До нашего дня дошло множество народных примет, которые связаны с Ореховым Спасом. К примеру, именно 29 августа люди занимались так называемым «досеванием». То есть они сеяли озимую рожь. Главы семейства все же в этот день уходили на поля, но перед этим жены в обязательном порядке провожали их общей домашней молитвой. Непосредственно на полях уже находились ребята с гречневой кашей в руках. После завершения посева сваренная каша съедалась вместе со свежим пирогом. На самом деле значимость Орехового Спаса очень важна в семейном плане, ведь в этот день родственники собирались за одним столом и мирно ужинали. Еще этот день связан с долгожданным появлением спелых лесных орехов. На так называемый «пробный» сбор сначала отправлялась «старостиха», после чего она приглашала и других жителей. Очень важным моментом является собранное «старостихой» количество орехов. Это и была показательная мера, которую должны были впоследствии выполнять женщины.

Жители деревни назначали специальный день, в который в лесу расстилался внушительных размеров ковер. От «веретьев» женщины, горничные, молодые девушки и другие расходились в разные стороны за сбором урожая. Найденные орехи складывались в фартуки, а затем расстилались на предварительно установленные предметы. На самом деле речь в данной ситуации идет далеко не о самых простых мероприятиях. Зачастую в лесах росло огромное количество орехов. С учетом того, что сбором данного урожая занимались исключительно представительницы прекрасного пола, то данный процесс мог продолжаться на протяжении сразу нескольких дней. На основе собранного количества орехов сельские жители могли предполагать, какой объем ржи им удастся собрать в следующем году. На самом деле люди верили в эти приметы, из-за чего старались четко следовать описанным выше традициям.

Достаточно интересным является праздничное меню, которое за многие годы было значительно расширено и усовершенствовано. Очень популярным на сегодняшний день является домашнее ореховое печенье. Несложно догадаться, что самым главным ингредиентом в данном случае являются грецкие орехи. Праздничным блюдом к тому же является оригинальная морковная запеканка. Ее рецепт является достаточно простым. При наличии желания можно ознакомиться соответствующей информацией и советами опытных хозяек. К столу запеканку лучше всего подавать со сливками и теплым молоком. Ужин 29 августа в верующих семьях не ограничивается простым употреблением еды. Многие девушки любят в этот день гадать. Для этого необходимо сорвать и съесть ореховый лист. Большая любовь придет в том случае, если вкус будет сладким. Горький вкус в то же время является признаком ссоры с самым близким человеком.

Всех с праздником

Сегодня в понедельник, 12 сентября, мусульмане Украины и всего мира празднуют один из самых главных праздников - Курбан-байрам (праздник жертвоприношения).
Курбан-байрам (или Ид аль-Адха) приходится на период хаджа (паломничества в Саудовскую Аравию) и установлен в память о событии, описанном в Коране. Согласно преданию, пророк Ибрагим (в Библии - Авраам) однажды увидел сон, в котором ему было сказано принести в жертву своего сына Исмаила. Занеся нож над сыном, он услышал голос: "О Ибрагим, ты уже выполнил свой сон..." Аллах послал ему ягненка, которого и велел принести в жертву. Таким образом, Всевышний испытывал силу веры Ибрагима.
Поэтому обязательным обрядом праздника является заклание жертвенного животного (барана, козы, верблюда, коровы или буйвола), которое совершается после праздничной молитвы. Верующим рекомендуется не только самим употребить в пищу жертвенное мясо, но и раздать часть его в качестве милостыни и угощения. Как сказано в Коране, Аллаху не нужна ни кровь, ни мясо жертвенного животного, ему нужна лишь богобоязненность людей, и обряд жертвоприношения нацелен на то, чтобы приблизить совершающего его к Всевышнему. Наряду с этим мусульмане верят, что принесенные в жертву во имя Аллаха животные в судный день помогут им переправиться по тонкому мосту Сирату через бездну ада.
Президент Украины Петр Порошенко поздравил всех мусульман страны с праздником. "Примите сердечные поздравления по случаю Курбан-Байрама - праздника, который для мусульман является символом милосердия, благотворительности и любви к ближнему. Желаю вам крепкого здоровья, счастья и семейного уюта. Пусть ваша жизнь будет полна надеждой, дружественным теплом и новыми свершениями во имя Украины", - отметил он.

Всех,с праздником!!!

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Всех с праздником!

Спасибо, Михалыч! И Вас с праздником!!!

В Дмитриеву субботу последний раз за уходящий год поминают усопших предков

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Православные христиане 5 ноября 2016 г. отмечают Дмитриевскую родительскую субботу, в которую принято поминать родственников.

Дмитриевская родительская суббота отмечается ежегодно в субботу перед днем памяти великомученика Димитрия Солунского. День памяти Димитрия Солунского отмечается 26 октября по юлианскому календарю (8 ноября в современном летоисчислении).

Считается, что Дмитриевская родительская суббота как день поминовения усопших установлена князем Дмитрием Донским после Куликовской битвы. Но по мнению историков, Дмитриев день имеет более глубокие, языческие, корни. Он приурочен к середине осени, когда наши предки почитали своих умерших прародителей.

В этот день в церковь несли три хлеба и еду, которая по вкусу покойникам. По народному поверью, первый хлеб предназначался для давно умерших предков, второй - дедам и бабкам ближайшего рода, а третий - тем, кто умер насильственной смертью - на войне, в воде или огне. В этот день в церквях и сейчас служат заупокойную и молятся за души умерших.

В Дмитриевскую родительскую субботу ужин был особенным. Вспоминать умерших начинали уже с пятницы и для этого обязательно покупали новую белую скатерть, которой застилали поминальный стол. Хозяйки готовили традиционные поминальные блюда - кутью, узвар, блины, пироги, а также любимые блюда усопших родственников.

За поминальной трапезой каждый член семьи откладывал по одной ложке от каждого блюда в отдельную тарелку, а потом это все оставляли на ночь для умерших. Это делалось для того, чтобы души могли прийти домой и насытиться пищей вместе со всей семьей. Рядом с тарелками ставили миску с водой и полотенце, чтобы они смогли умыться после трапезы. В Дмитровскую субботу обязательно помогали бедным и голодным - давали много милостыни, кормили пирогами и просили их молиться за души умерших.

Люди верили: если в это время ходит много нищих старцев - это хороший знак. Вроде Бог посылает покойников в образе старцев на землю, чтобы они посмотрели, как живут и что делают их потомки. Их непременно звали на обрядовую поминальную трапезу: "Иди, дед, на обед!"

Верующие христиане, которые четко придерживаются церковных канонов, приходят на богослужение в церковь вечером в пятницу накануне родительской субботы. В это время служат большую панихиду, или парастас. Чтобы помянуть в церкви своих умерших родственников, нужно приготовить заранее записки с их именами. В качестве пожертвования на храм принято приносить постные продукты - хлеб, сладости, фрукты, овощи. А вот мясные изделия или алкоголь (кроме кагора) жертвовать не стоит.

По народным верованиям, святой Дмитрий приносит зиму. Также считалось, что он ключом "замыкает землю" и дает хозяйничать зиме, завершая, таким образом, земледельческий год. Он держит у себя ключи, пока не приедет за ними святой Юрий (6 мая) и землю не откроет.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Молитва перед Казанской иконой Богоматери

О Пресвятая Госпоже Владычице Богородице! Со страхом, верою и любовию припадающе пред честною иконою Твоею, молим Тя: не отврати лица Твоего от прибегающих к Тебе, умоли, Милосердная Мати, Сына Твоего и Бога нашего, Господа Иисуса Христа, да сохранит мирну страну нашу, да утвердит церковь Свою святую да незыблему соблюдет ю от неверия, ересей и раскола. Не имамы бо иныя помощи, не имамы иныя надежды, разве Тебе, Пречистая Дево: Ты еси Всесильная христиан Помощница и Заступница. Избави всех с верою Тебе молящихся от падений греховных, от навета злых человек, от всяких искушений, скорбей, бед и от напрасныя смерти; даруй нам дух сокрушения, смирение сердца, чистоту помышлений, исправление греховныя жизни и оставление прегрешений, да вси благодарне воспевающе величия Твоя, сподобимся Небеснаго Царствия и тамо со всеми святыми прославим Пречестное и Великолепое Имя Отца и Сына и Святаго Духа. Аминь.

Михалыч! Со Святым праздником Вас! Покровительства Вам Божьего и здоровья!!!  Всех форумчан с праздником Святого Михаила!!!

Нашого любого Михалыч, та всіх Михаїлів та Михайловичів із Святом! Божої ласки, наснаги, здоров'я та миру!

Святий мученик Роман був дияконом храму Кесарії Палестинської. Під час одного з гонінь на християн він переселився до Антіохії, де зміцнював християн у вірі своїм прикладом і гарячої проповіддю.
Коли правитель Антіохії Аскліпіад задумав зруйнувати християнський храм, святий Роман закликав віруючих відстояти свою святиню. Він переконав їх у тому, що якщо вони збережуть храм, то будуть радіти тут, на землі, в Церкві войовничій, а якщо загинуть при захисті храму, то будуть радіти в торжествуючій Церкві Небесній. Бачачи таку рішучість народу, правитель не посмів виконати свого наміру. Деякий час по тому, коли в місті почалося язичницьке свято і безліч людей з усієї округи прийшло в Антіохію, святий Роман почав викривати ідолопоклонство і закликав всіх слідувати за Христом. Його схопили і піддали тортурам.
Під час тортур мученик побачив у натовпі святого отрока-християнина Варула і, вказуючи правителю на нього, сказав: «Юний отрок розумніше тебе, який досяг старості, тому що він знає Істинного Бога. Ти ж поклоняєшся ідолам ». Правитель Аскліпіад наказав привести хлопчика до себе. На всі питання правителя Варул твердо і без страху сповідав віру в Христа, Єдиного Бога. Розгніваний Аскліпіад наказав жорстоко бити мученика Варула, а потім обезголовити його. Перед смертю святий отрок попросив свою матір, яка була присутня при страті, дати йому пити, але мати вблагала його перетерпіти всі муки за Господа Ісуса Христа. Вона сама притулила голову сина на плаху, а після страти поховала його († 303).
Мученик Роман був засуджений до спалення, але раптовий злива погасив вогонь. Святий став прославляти Христа і хулити язичницьких богів. Правитель наказав відрізати йому язик, але, і позбавлений мови, святий Роман продовжував голосно славити Господа. Тоді мучителі засудили його до повішення († 303).
Святий мученик Роман походив з Палестини і був дияконом Кесарійської церкви. Під час гоніння язичників на християн він жив у Антіохії, проповідуючи вчення і стверджуючи віруючих, щоб вони перебували непохитно в сповіданні Христовому. Коли ж безбожний цар Аскліпіад хотів зруйнувати вщент тамтешній християнський храм, святий Роман спонукав християнський народ чинити опір царю, і не дати йому руйнувати святий храм.

Всіх Романів з іменинами!!!

Вітаю всіх Катерин з Святом

Михалыч, Віктор71, Спасибо, очень приятно

Присоединяюсь к поздравлениям,

День святой Екатерины —
Праздник света и добра.
Радостные именины,
Белоснежная пора.

Зимней сказки настроенье.
Чуда ждем мы все сейчас.
Праздник мира, просветленья,
Тихой радости для нас.

И молитвою старинной
Просим мы святую вновь.
Пусть хранит Екатерина
Душу, веру и любовь.

Сьоме грудня - день Катерини.
Справляють все Катюші іменини.
А я привітаю Катеньку свою,
Єдину милу мою.

З тобою поруч все легко і ясно,
Hадежди, очікування - не марні.
Ти сама надійна на світі,
Завжди за слово дане у відповіді.

А як, Катюша, можеш веселитися!
Ти - перша на жарт майстриня!
Hо якщо ми залишилися тет-
Душевно не вести ні з ким бесід!

Палітрою фарб думка твоя багата,
Зазвичай кажуть - ума палата.
Та що там, ти розумна була завжди,
Hо ти ще сяєш, як зірка!

Hе знаю про інших Катерині,
Моя завжди під номером один.
Можливо, є красивіше і розумніше,
Hо все ж не зрівнятися їм з моєю!

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити посилання]

Всех Катюшечек с Днем Ангела!!!

С праздником, Екатерины!
Будьте вы всегда любимы.
Желаем счастья и успеха,
Улыбок, радости и смеха.
Еще желаем жить в достатке,
Ни в чём не знать всем вам нехватки.
Желаем света и добра,
Желаем нежности, тепла.

[Ви повинні бути зареєстровані та підключені , щоб побачити це зображення]

Всех Катюшек с днём ангела!!! 

Спасибо большое!!!!!Всех Катюшек,а у нас тут целый форум Кать)))) С Праздником!!!!Девочки,чтобы не смотря на мороз и солнце, и предстоящую холодную зиму,у нас всех было тепло и радостно!!!!

9 грудня - Зимового Юрія

Православні християни та греко-католики двічі на рік поклоняються св. Георгію Побідоносцю, Єгорію, Юрію - одному з найшанованіщих християнських святих
Святий Юрій, Святий Юр, Юрій-Змієборець, Святий Георгій, Георгій Переможець (грец. Άγιος Γεώργιος — агіос Георгіос) — святий, мученик і воїн, патрон візантійських імператорів, а пізніше і руських українських князів.

Саме із цим зимовим днем пов’язана одна історична подія, яка зафіксувалася у приказці: «Оце тобі і Юр’їв день». У XV—XVIII ст. в Російській імперії був визначений законом період (тиждень до Юрія і тиждень після нього), коли селянам дозволялося вільно переходити від одного землевласника до іншого. 1783 року Катерина ІІ це право ліквідувала, а приказка залишилася.

А ще у давнину у давнину на Юрія відзначалося Свято вовків. Як ми знаємо, саме ці хижаки завдавали найбільше клопотів селянам — нападали на домашніх тварин
За цим днем визначали й погоду: «Який день на Юрія — така й зима».

У церкві 9 грудня вшановується пам'ять мученика Георгія Побідоносця. Народився він приблизно в III столітті на території Каппадокії. Батьки Георгія були християнами, тому виховували свого сина у вірі. Він чудово проявив себе, перебуваючи на військовій службі при імператорі Діоклетіані. Хоча після того, як останній ініціював гоніння християн, Георгій роздав все своє майно бідним людям, а сам вирушив до імператора і відкрито заявив, що є християнином. Незважаючи на те, що до цього Георгія служив вірою і правдою імператору, Діоклетіан наказав піддати його численним тортурам. Перед смертю Георгій осінив хресним знаменням статую Аполлона, після чого ідоли в храмі зруйнувалися. Дружина імператора кинулася до ніг Георгія і просила його пробачити Діоклетіана і гріхи, вчинені ним. У результаті, разом з Георгієм вона загинула від рук язичників. Згідно з переказами, одним з посмертно скоєних чудес Георгія є вбивство змія, який спустошував землі в Бейруті. Саме том, Георгія Побідоносця часто зображують саме з списом.

Вважали, що саме 9 грудня ведмідь укладається на зимову сплячку у своїй барлозі - настільки холодно ставало.

Люди вирушали до криниць, щоб послухати воду і зрозуміти, якою буде зима. Так, якщо вода 9 грудня була тиха і без хвилювань, то зима буде теплою, без хуртовин та морозів. Якщо ж з дна колодязя чувся шум і гул, то це прикмети, що зима буде морозною, з хуртовинами.

Якщо людина збиралася у далеку дорогу 9 грудня, то необхідно було обов'язково замовити молебень в церкві. Також слід роздати всі борги, інакше все життя ходити в боржниках доведеться. Оскільки Георгія вважали захисником домашніх тварин, молилися святому про безпеку і здоров'я худоби, щоб їх дикі звірі не чіпали. Були поширені обряди на цю тему. Наприклад, 9 грудня кидали вугілля у воду, а потім кілька жаринок відносили у хлів, де були домашні звірі та птахи.

Народні прикмети на 9 грудня

Холодний день - зима буде суворою
Недалеко від будинку вовк виє - сильні морози будуть
Стійка заметіль протягом усього дня - раннє напування бджіл буде
Випав іній 9 грудня - буде гарний урожай
Північний вітер віщує морози.

Юрьевичей с Днем Ангела!!!Скажите , а в колодец кто-то смотрел? что с зимой- то будет?? волнуюсь...

Вітаю всіх Андріїв з святом! Всього найкращого!

13 грудня - Ворожіння та вечорниці на Андрія
Тринадцятого грудня - День святого Андрія Первозванного.
Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці - Києва.
Хоч Андрій Первозванний - християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".
В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, себто 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя.
За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася і пару собі вибирала. Було так заведено, що кожне село і навіть вулиця мала „свою" хату для вечорниць. Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер. Як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбутися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, яйця, борошно, фрук­ти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня ще за дня варила ком­пот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати святкову вечерю.
Після заходу сонця надходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Починалося все із цікавих історій, які переказували хлопці, поки деякі дівчата з господинею на­кривали святковий стіл. Найдивовижніші оповідки розповідали старші парубки, вставляючи поміж тим всілякі жарти, щоб наймолодші дівчата не заспали, адже треба було 12-ї години ночі дочекатися, щоб наворожити собі свою доленьку... Хлопці і з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться.

КАЛИТА
Ця весела гра є основною на Андріївський вечір. Калита - це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити. Тож місять тісто всі за чергою, від найстаршої дівчини до маймолодшого дівчати.
Тісто солодке, з медом. Зверху оздоблюють коржа сухими вишнями чи родзинками. Печуть в печі "на сухар" - щоб важко було вкусити. Посередині дірка, куди протягують червону нитку, за яку підвішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати її зубами, тільки коли добряче підстрибне. До того ж, один кінець нитки довший, аби можна було смикнути за нього - тоді калита підстрибне угору.
Біля калити стає вартовий - "Пан Калетинський": це повинен бути веселий, жартівливий парубок. Він запрошує "пана Коцюбинського" кусати калиту. Останнім може бути кожен учасник гри. "Пан Коцюбинський" бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, і їде кусати калиту. Завдання Калетинського - розсмішити Коцюбинського, бо тоді не можна кусати калити. А витримавши навіть жарти, дарма підскакуєш, бо Калетинський одразу смикає за нитку.

ПАРУБОЦЬКІ ЗБИТКИ
У цей вечір, що б хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець „пустує". Чого тільки хлопці не вигадували, щоб дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, по якій з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, „очі" й „рот" прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Знімають ворота, залишаючи неподалік, щоб бать­ки швидко вранці знайшли, адже дівчата пізно повертаються додому і пізно прокидаються. Навіть шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, - і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч...

ЯК ДІВЧАТА ВОРОЖИЛИ
1. Брали перстень, галузку мірти, ляльку й квітку паперову (квіти виготовляли самі дівчата осінньо-зимовими довгими вечорами із різнокольорового паперу та прикрашали ними ікони та портрети в кімнатах) - і кожну річ під окрему тарілочку клали. Найперше старшій дівчині долю вгадували. Всі за неї пережи­вали, бо хотіли знати, чи вийде скоро заміж, чи ще буде цей рік дівувати. Та дівчина, якій вгадували долю, не мала бачити, як дівчата будуть підкладати під тарілки вищезгадані речі. Як тільки їх розклали, то запрошували дівчину „тарілку" вибирати, щоб свою долю вгадати. Кожна дівчина вибирала лише одну тарілку. Момент вибору був дуже хвилюючим, адже кожна з них вірила: що вибере на свято Андрія, це її й чекає.
Якщо під тарілкою буде перстень - скоро заміж вийде; якщо - квіточка, то ще дівуватиме; якщо мірта, то незабаром її розлука з милим чекає, а коли витягне ляльку, то зраду від коханої людини матиме.
2. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його від себе із заплющеними очима. Кидаючи, не мала права зрушити з місця, бо не збудеться. В який бік чобіт носком упаде, звідти наречений шукатиме.
3. Вибігали дівчата на подвір'я, ставали біля плоту та рахували кілки, промовляючи: „Молодець, старець". Останній кілок обов'язково оглядали. Якщо кілок тонень­кий і рівненький, то тій дівчині випаде хлопець молоденький; а коли кривий і товстий, то такий і хлопець буде; а якщо кілок з товстою корою, то суджений буде багатий, грошовитий та з бородою. Це найвеселіша ворожба. Дівчата одна з одної кепкували, жартували... Вірили - не вірили, а все ж трішки хвилювалися, бо всім хотілося заміж за молодого парубка.
4. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати, - і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.
5. Від стінки п'ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею -другою буде справляти весілля; за другою - третя і т.д...
6. На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі „хлопця вибирали".
7. Виходили дівчата одна за одною на подвір'я і примовляли:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Так промовляла тричі і чекала на гавкіт собаки. З якої сторони пес залає, то з цієї й буде її наречений.
8. Дівчат посилали по дрова. Вони брали по в'язанці, поверталися назад і тоді їх рахували. Якщо була парна кількість, то бути весіллю.

9. Також вірили, що можна на дзеркалі свою долю впізнати. Твер­дили, що дзеркало долю віщує, але не кожна дівчина ворожитиме, бо треба бути відважною, не боятися. У тій ворожбі дівчина має бути наодинці, щоб не було в кімнаті ні душі. Треба сісти перед дзеркалом, а з обох боків свічки засві­тити й такі слова говорити:
Я тебе, дзеркало, питаю,
З ким я свою долю злучити маю?
З'єднати з Іванком прошу,
Бо його в серденьку ношу.
Тричі треба так казати. Тоді відвернутися від дзеркала та із заплющеними очима знову промовляти:
Святий Андрію, допоможи,
Судженого мого покажи!
Ворожу на свій вінок,
Прошу захисту від зірок!
Дай, Боже, шлюбу дочекати,
Мене з Іванком звінчати.
Відтак зразу різко повернутися і на дзеркало подивитися, але не жахнутися. Адже в дзеркалі може не бути обличчя Івана, а незна­йомого пана. Коли за перший раз не вийде, то дівчина повто­рювала ті ж слова тричі, якщо ж нічого не виходило, то повторювала наступного року, - бо це означало, що її доля ще десь блукає.
10. Коли вже дівчата лягали спати, то так робили, щоб мати змогу в сні свого судженого оглядати: під ліжко ставили миску з водою, а зверху - дощечку (ніби кладку через річку) і так просити:
О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку - биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.
Перш ніж заснути, повторювали ці слова кілька разів.
11. Щоб знати, яку професію матиме суджений, дівчата ішли на город, розкопували землю, в пригорщі набирали, приносили до світлиці та пильно її розглядали. Якщо знаходили тріску, то майбутній чоловік буде теслею; якщо залізо чи цвях - буде ковалем, якщо скло - склярем. А якщо земля без домішок, то буде хліборобом. Ниточку чи стебло віднайдете, то суджений буде добрим сім'янином; коли пір'я, то буде вчений чоловік; якщо камінчик, то впевнено йтиме до мети; а коли знайдете вуглинку, то буде нещасливий шлюб.
12. Ворожать ще так: дівчина набирає насіння коноплі, виходить на подвір'я і так промовляє-співає:
О Святий Андрію,
Конопельку сію...
Добре заволочу,
Бо заміж вийти хочу...
А як усе розсіє, то зразу насіннячко збирає, яке розсівала, в світлицю приносила і рахувала. Якщо буде парна кількість зернин, то скоро буде ця дівчина у парі жити.
13. Дівчата вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного та питають у нього ім'я. Вірять, що таке ім'я буде у майбутнього чоловіка.
14. І досі дівчата на Андрія на підвіконні ставлять у воду гілочку вишні чи яблуні або гілочку бузкову чи черемхову. Коли розквітне до Різдва, то буде ця дівчина щаслива. Кладучи гілочку у воду і приказують:
Святий Андрію,
Маю на Тебе надію:
Дай, щоб вишня зацвіла,
А мою долю на поріг привела.
15. Дівчата дуже прагнули знати, якого будуть мати чоловіка: багатого чи бідного. Для того брали навмання поліно і його розглядали. Якщо поліно сукувате, то чоловік багатий буде, а якщо - гладеньке, то бідний посватає.
16. Також випікали коржики - "балабушки". Кожна дівчина свій коржик якось позначала, щоб упізнати. Клали їх на стільчик, а в кімнату собаку впускали. Чий коржик собака з'їсть, ця дівчина швидше за подруг вийде заміж.
На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків. Проте і досі "Андріївські вечорниці" - це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч.